- торохтіти
- I
1) (про транспорт, машину, прилад тощо — утворювати різкі, часті звуки, голосно стукати тощо); торох(к)ати, торохкота[і]ти, то[у]рготіти, тарахкати, тарахкота[і]ти, трахкати, трахкотіти, торкота[і]ти, дрібота[і]ти; теркота[і]ти (про віз, млин тощо); туркота[і]ти (про барабан, віз тощо)— Пор. стукати I, 1)2) (швидко, скоромовкою й перев. голосно говорити, розмовляти), торохкота[і]ти, тріщати, тріскота[і]ти, теркота[і]ти, цокота[і]ти, тарабанити, тарахкота[і]ти, дрібота[і]ти, сипати, строчити, стрекота[і]ти, сокота[і]ти, скрекота[і]ти, скрегота[і]ти, сокорити; джерґота[і]ти, джеркота[і]ти, шварґота[і]ти, шваркота[і]ти, цвенькати (нерозбірливо); щебетати, цвірінькати, цвірінчати (перев. про жінок і дітей); лящати, ляскота[і]ти (дуже голосно)— Пор. базікати II
Словник синонімів української мови. 2014.